Підвищення надійності деталей

Методичні вказівки базуються на комплексі науково-технічних положень, які використовуються при виборі допусків і посадок в процесі конструювання виробів, основ функціональної взаємозамінності, розроблених А. В. Якушевим і уточнених з урахуванням наукових основ ремонту машин.

Геометричні параметри деталей і їх з’єднань, наведені в конструкторської документації заводів-виготовлювачів і в НТД на ремонт, тісно пов’язані між собою. Тому, знаючи одні з них, за статистичними математичним моделям можна прогнозувати інші.

Розглянемо взаємозв’язок геометричних параметрів деталей і їх з’єднань на конкретних прикладах і можливості їх практичного застосування.

На малюнку показана несопрягаемая робоча поверхня типу отвір вироби (жиклера, кондукторської втулки тощо). Вона має найбільший функціональний розмір DFмакс, який характеризує її в кінці використання ресурсу, коли експлуатація виробу повинна бути припинена внаслідок граничного зміни функціональних показників (граничний розмір), а також найменший функціональний розмір DFмин, який характеризує робочу поверхню з точки зору можливості функціонування виробу в початку експлуатації (початковий розмір).

 

 


Схема розташування функціональних полів допусків для циліндричних (несопрягаемых) поверхонь.

 

Якщо робоча поверхня деталі має ресурс, що перевищує міжремонтний ресурс машини, вона характеризується допустимим при капітальному ремонті функціональним розміром DFдоп (допустимим розміром). Допустимий розмір DFдоп характеризує робочу поверхню в момент, коли невикористана частина функціонального допуску гарантує працездатність робочої поверхні протягом заданого міжремонтного ресурсу машини. Робоча поверхня характеризується також функціональним допуском TF (найбільшим запасом матеріалу на знос), а при капітальному ремонті використаної частиною функціонального допуску TFис на момент, коли залишковий ресурс робочої поверхні дорівнює міжремонтного ресурсу машини.

TF = DFмакс – DFмин

TFис = DFдоп – DFмин

 

З’єднання деталей характеризується функціональним допуском посадки TFS (найбільшим запасом матеріалу на знос). Для з’єднання деталей із зазором функціональний допуск посадки дорівнює :

 

TFS = SFмакс – SFмин

 

де SFмакс і SFмин – найбільший і найменший функціональні зазори.

SFмакс характеризує з’єднання деталей в кінці використання ресурсу, коли експлуатація виробу повинна бути припинена (граничний зазор), a SFмин – на початку експлуатації виробу (початковий зазор).

Якщо з’єднання деталей має ресурс, що перевищує міжремонтний ресурс машини, воно характеризується допустимим при капітальному ремонті зазором (натягом) SFдоп (NFдоп). Допустимий при капітальному ремонті зазор характеризує з’єднання деталей в момент, коли залишковий ресурс з’єднання дорівнює заданому міжремонтного ресурсу машини.

Допуски TF і TFS є найбільшими; вони характеризують граничні зноси відповідно деталі і з’єднання деталей і діляться на дві частини. Перша частина допусків відповідно TE і TSE призначена для створення запасу точності, тобто запасу розмірів на знос у процесі експлуатації, і називається експлуатаційним допуском. Експлуатаційний допуск з’єднання TSE в свою чергу ділиться на експлуатаційний допуск отвору TDE і вала TdE. Друга частина допусків (TK і ЦК) йде на компенсацію похибок виготовлення і називається конструктивним допуском.

Запас точності функціональних параметрів деталей і їх з’єднань характеризується коефіцієнтом запасу точності. Стосовно ремонту машин під коефіцієнтом запасу точності слід розуміти коефіцієнт граничного зносу Кпр з’єднання або деталі.

 

Схема расположения полей функциональных допусков и зазоров

 

Схема розташування полів функціональних допусків і зазорів для з’єднань деталей з зазором.

2